Вчитель - «золотий перетин» інклюзії, головна умова успішної реалізації інклюзивних принципів і їх втілення у педагогічну практику. В його роботу входить проведення навчальних занять, свят, екскурсій.

     Кожна з форм має свою структуру, методику проведення, цільові установки, але є і певні моменти, які відносяться до розряду методичних та освітніх вимог, необхідних до виконання педагогом, працюючим в інтегративному класі. Тема уроку або заходу, яка повинна відповідати перспективного планування педагога. Тут необхідно враховувати наступність у роботі, у відпрацюванні навичок і вмінь поведінки дитини вчителем, вихователем, психологом, вчителем-дефектологом, логопедом та іншими фахівцями.

      Будь-яка форма педагогічного спілкування повинна мати чітко визначені цілі:

     Освітня повинна вирішувати завдання відпрацювання навчального програмного матеріалу, оволодіння дітьми навчальними знаннями, вміннями і навичками;

     Виховна повинна вирішувати завдання відпрацювання моделей поведінки, оволодіння дітьми комунікативними вміннями, формування емоцій;

      Корекційно-розвиваюча - в класі є дитина з особливими освітніми потребами та звичайні діти, тому корекційна завдання повинна чітко орієнтувати педагога на розвиток здібностей і можливостей дітей і на виправлення наявних недоліків спеціальними педагогічними і психологічними прийомами.

      Зміна структури заняття, плану і логіки; наступність планів і послідовність включення дітей; вправи по мірі наростання складності - умова успішності всіх учнів, отже, і інклюзивної освіти. У конспекті уроку (заняття) окремо повинен бути відображений план діяльності на уроці (занятті) для дитини з особливими освітніми потребами. Вчитель може по-різному підходити до вирішення даної проблеми:

1Скласти планування окремо - для всього класу і для дитини з особливими освітніми потребами.

2. Зробити загальний план з включенням до нього блоків завдань для кожної дитини, що потребує в силу особливостей розвитку в індивідуальному підході, додаткової уваги.

     Форми можуть бути різні, головне - відобразити в ході уроку (заняття) траєкторію діяльності дитини з особливими освітніми потребами в класі дітей «норми».

Кожен етап заняття необхідно фіксувати, орієнтуючи учнів на те, що вони вже зробили і що їм належить ще зробити. Підведення підсумків стає своєрідним стимулом, що спонукає учня до включення у все більш все складнішу роботу. Особливо цей аспект важливий для дитини з особливими освітніми потребами.

      Методи і прийоми вчителя - це засоби, за допомогою яких він домагається розв'язання завдань уроку або заняття. Їх слід уміло відбирати і використовувати. Комбінувати або міняти засоби і методи потрібно так, щоб при цьому відбувалася зміна видів діяльності учнів, щоб змінювався домінантний аналізатор, щоб під час роботи було задіяно якомога більше аналізаторів - слух, зір, моторика, пам'ять та логічне мислення у процесі сприйняття матеріалу. Врахування особливостей учнів передбачає співвіднесення не тільки форми і змісту заняття, його методів і прийомів проведення, але й особистісний, а не нормативний характер оцінки досягнень учня. Звичайно, працюючи з дітьми з обмеженими можливостями, необхідно враховувати і їхні психологічні особливості.

Хотілося б відзначити моменти, на які слід зробити акцент:

1. При читанні необхідно допомогти дитині відкрити підручник, знайти потрібну сторінку, показати, де ми будемо читати, під час читання показати, де ми читаємо (діти не можуть утримувати увагу).

Такі моменти трапляються в будь-якому класі, але в цьому випадку дитина може, але не хоче з якихось причин стежити за ходом уроку і заслуговує осуду.

В інклюзивному класі діти просто не можуть стежити за ходом уроку, тому їм необхідна допомога.

2.В ході уроку, доводиться скорочувати час на виконання завдань (якщо це запитання до тексту – то можна обговорити 3, 4 питання, текст теж доцільно прочитати не в повному обсязі, так як діти дуже швидко втомлюються).

3.При відповідях на питання, відповідальному необхідно дати трохи більше часу на обдумування (реакція дітей може бути уповільнена)

4.Письмові роботи, тести займають набагато більше часу (необхідна допомога вчителя – знайти зошит, відкрити зошит ,знайти ручку і т. д.)

Для дітей ОВЗ потрібно формулювати завдання так: 

1.Завдання повинне бути сформульоване як в усному, так і в письмовому вигляді.

2.Завдання повинно бути стислим, конкретним, одним дієсловом.

кілька етапів.

4.При формулюванні завдань покажіть кінцевий продукт (закінчений текст, рішення математичної задачі...)

5.Формулювати завдання, стійте ряжом з дитиною.

6.Давайте дитині можливість закінчити розпочату справу.

Щоб правильно оцінити дитини, можна запропонувати враховувати такі аспекти:

1.Намагайтеся відзначати хорошу поведінку дитини, а не погане.

2.Не звертайте увагу на не дуже серйозні порушення дисципліни.

3.Будьте готові до того, що поведінка дитини може бути пов'язане з прийомом медикаментів.

4.Придумайте якесь «особливе» слово, після виголошення вами якого дитина зрозуміє, що надходить не належним чином.

5.Використовуйте проміжну оцінку, щоб відобразити прогрес.

6.Дозволяйте дитині переписувати роботу, щоб отримати кращу оцінку (надалі враховувати оцінку за перероблену роботу).

7.Використовуйте систему оцінювання: залік-незалік, коли мова йде про оцінку росту і розвитку дитини. 

       Якщо «особливому» дитині важко відповідати перед усім класом, то йому дається можливість представити виконане завдання в малій групі. Робота в групах дозволяє таким учням розкритися і вчитися у своїх товаришів.

       З приходом в загальноосвітню школу для дітей з особливими освітніми потребами викладачі почали усвідомлювати важливість спілкування з кожною дитиною як з особистістю. Педагоги займається спеціальною освітою визнають, що система загальної освіти зарекомендувала себе як ефективна для учнів з обмеженими можливостями. Вчителі загальноосвітніх шкіл, у свою чергу, звертаються до системи спеціальної освіти в пошуках нових методик, що дозволяють поліпшити результати учнів з особливими потребами.

       Особливо слід сказати про психологію спілкування в ході заняття, стилі спілкування. Тут слід враховувати: співвідношення мотивів учнів до діяльності та примусу. Навчання без примусу (засновану на інтересі, успіху, довірі). Сьогодні стає зрозумілим, що в розвитку інклюзивної освіти велику роль грає людський фактор, тобто формується «ідеальний педагог». Який містить у собі таку характеристику: професійну майстерність, такт педагога, креативність, гнучкість мислення і це тільки найменше, чим повинен володіти вчитель.

    Сучасна методика медичної реабілітації - Ерготерапія, яка ефективна при відновленні пацієнтів з порушеннями рухових функцій. Дізнайтеся мети ерготерапії, поняття методики, область застосування, основні напрямки та досягнення.

   Будь-яка хвороба не тільки послаблює здоров'я людини, але й гнітюче діє на психіку. А що говорити про пацієнтів, особливо маленьких дітей, які частково або повністю знерухомлені. Наявні фізичні обмеження тиснуть на психіку, людина замикається в собі і намагається ізолюватися від оточуючих, тоді як потрібно активно займатися власною реабілітацією. У таких випадках і показана Ерготерапія.

      ЗАСТОСУВАННЯ ПІСОЧНОЇ АНІМАЦІЇ ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

У останній час, проблема дітей із особливими потребами являється однією з важливих тем становлення гуманного суспільства.  Діти, які відстають у розвитку, як правило, не вміють правильно висловити свої почуття, що ускладнює спілкування з дорослими і однолітками. Саме тому, вони мають потребу в емоційному поштовху для успішного подолання психологічних бар'єрів.

         На сьогоднішній день, одним із найуспішних методів при роботі з дітьми із особливими потребами являться метод арт-терапії.  Адже при роботі з піском, фарбами, казковими персонажами і т. ін., діти розкриваються, стають більш доброзичливими та націленими на результат.

        Арт-терапія не лише залучує дітей до мистецтва, а й, що є основним, вчить усвідомлювати свої почуття та емоції, ділитися з ними оточуючими. Отже метод  арт-терапії являє собою своєрідним «містком» до внутрішнього світу дитини.

Метою нашої роботи є визначення впливу пісочної анімації та пласотерапії на емоційну складову дітей із ДЦП.

Проблемою психологічної та медичної реабілітації дітей з особливими потребами займалися такі зарубіжні та вітчизняні вчені як: Брейтман М., Джон Литтл, Хольц Ренате, Мамайчук І. І., Спирова Л.Ф., Левченко І. Ю., Шипіцина Л. М. та інші

Одним з перших описав патолого-анатомічну і клінічну картину ДЦП М. Брейтман (1902). Учений зазначив, що при даному захворюванні страждає не тільки рухова сфера, але й інтелект та мова.

У 60-80-х роках XX ст. з'явилися роботи, присвячені вивченню пізнавальних процесів і мовлення у дітей з церебральним паралічем.

У даний час, ДЦП розглядають як захворювання, що виникло в результаті ураження мозку, перенесеного в пренатальному періоді або в період незавершеного процесу формування основних структур і механізмів мозку, що обумовлює складну поєднану структуру неврологічних і психічних розладів [2].

У дітей з ДЦП спостерігається не тільки уповільнений темп психічного розвитку в цілому, але і нерівномірний, диспропорційний характер формування окремих психічних функцій. Важливою ланкою в патогенезі психічних порушень у дітей з церебральним паралічем є недорозвинення або аномальний розвиток філо - і онтогенетично найбільш молодих мозкових структур, що розвиваються, вже в постнатальному періоді. У таких дітей у тій чи іншій мірі виключена з діяльності найважливіша функціональна система — рухова. Виражена рухова патологія, нерідко в поєднанні з сенсорною недостатністю, може бути однією з причин недорозвинення пізнавальної діяльності та інтелекту[2].

Психологічні особливості дітей з ДЦП проявляються дуже рано. Через обмеженість рухів, малої дієздатності, проблем з промовою відбувається затримка в розвитку. Зниження рівня соціальних контактів веде до того, що дитина замикається в собі. Хоча, якщо батьки приділяють достатньо уваги соціалізації, то малюк буде добре йти на контакт[1].

Для дітей з ДЦП притаманний так званий психічний інфантилізм. Страждають емоційні і вольові складові психіки. Емоційна сфера таких дітей залишається несформованою навіть тоді, коли вони дорослішають. Ці особливості психіки, на жаль, сильно обмежують можливості дитини з ДЦП [1].

Розглядаючи та аналізуючи методи реабілітації дітей з ДЦП, ми звернули увагу на те, що багато вчених у якості допоміжного методу обирають арт-терапію. Вони визначають, що арт-терапію, як методику корекції, доцільно використовувати в комплексі функціонально-системної медико-соціальної реабілітації дітей з ДЦП. Застосування арт-терапії підвищує пізнавальну активність дітей, сприяє сенсорному та руховому розвитку, концентрує увагу. Крім того, арт-терапія дозволяє здійснювати більш ефективний вплив на формування емоційної сфери, спонукає до подальшого розвитку компенсаторних властивостей збережених функціональних систем [3].

У той же час, ми виявили, що у якості корекційних методів недостатньо розглянуті такі арт-терапевтичні методи, як пісочна анімація та пласотерапія. Існують дуже мало джерел, які розглядають саме ці методи роботи з дітьми із особливими потребами та визначають особливості їх застосування.

Саме тому, ми спробували виявити, наскільки ефективною буде пісочна анімація у роботі з дітьми із особливими потребами.

Зупинилися ми саме на пісочній анімації через те, що:

1)    будь-яка дитина із задоволенням грає з піском;

2)    робота з піском сприяє розвитку мілкої моторики дитини, а мілка моторика тісно пов’язана з мовою;

3)    працюючи з піском, дитина створює певні картини, що сприяє розвитку образного мислення;

4)    малюнок з піску в будь-яку мить можна виправити, що знімає страх помилки;

5)    робота з піском сприяє зняттю емоційної напруги у дитини.

Пісочна анімація використовує будь-які види піску. Це не тільки річковий, але й морський пісок, а також пісок вулканічного походження. До речі, за нашими спостереженнями, дітям найбільш подобається саме пісок вулканічного походження, адже він набагато крупніше від звичайного піску, з ним набагато легше працювати. Крім того, такий пісок ще й робить додаткову стимуляцію на долоні дитини, тобто має масажну та релаксаційну дію.

Головною перевагою пісочної анімації є відсутність будь-яких протипоказань. Єдиним обмеженням стає наявність алергії у дитини на пісок або ж серйозних шкірних захворювань. В цьому випадку доведеться підшукати іншу ефективну терапію. Сам процес пісочної анімації носить ігровий характер, що дуже подобається дітям.

Експерементальне дослідження емоційної сфери та визначення ефективності  пісочної анімації й пласотерапії при роботі із дітьми з особливими потребами, проводилося на базі Благодійного Центру «Майбутнє» м. Одеса (ООФРДІ «Майбутнє» ім. Б. Литвака). В експерименті приймало участь 70 дітей віком від 5 років до 14 років. Серед яких 42 хлопчика та 28 дівчат.

Ураховуючи те, що діти із особливими потребами в умовах реабілітації мають пригнічений емоційний настрій, ми спочатку провели проективну методику «Кактус» М.А. Панфілової, за допомогою якої виявили актуальний рівень емоційної складової дитини, її настрій, почуття, страхи та рівень тривожності.

За допомогою графічної методики «Кактус» ми виявили, що значний відсоток дітей мають з високий рівень емоційної напруги.

Так, високий рівень діагностувався нами майже у 57% дітей, середній рівень тривоги визначено у 28% дітей, та низький лише у 15% всіх дітей.

Високий рівень був притаманний тим дітям, які на курс лікування, що триває два тижні, приїхали перший раз. У дітей, яку бували у центрі та знають специфіку роботи, визначено в основному середній та низький рівень напруженості.

Такі дані дозволили нам пов’язали велику тривожність з проблемою адаптації:  діти приїхали в інше місце, не знаючи особливостей процедур, та що саме їх чекає у центрі реабілітації.

Заняття з пісочної анімації із дітьми проводилися нами 4 рази на тиждень, курс лікування у одного заїзду два тижні, отже з кожною дитиною проводилося 8 занять за весь курс лікування. Важно відмітити що заняття проводилося із кожною дитиною індивідуально. Час однієї процедури сягав 30 хвилин.

За допомогою пісочної анімації спочатку ми з дітьми створювали прості малюнки, потім – переходили до пошуку знайомих образів, вчилися бачити в одному зображенні кілька.

На наступному етапі ми показували дітям, що зображення з піску може трансформуватися. Багатьом дітям подобалося трансформувати своє зображення у якесь інше. Тут відбувається поєднання логіки статичного зображення з динамічно розвиваються сюжетом.

Таким чином, у процесі заняття пісочної анімації ми розвиваємо і моделюємо у дітей з особливими потребами:

·        пошук альтернативи, гнучкість мислення, пошук явних і неявних асоціативних зв'язків (як сюжетної, так і в образотворчій лінії);

·        увагу;

·         уміння залишати минуле і створювати майбутнє;

·        уміння створювати спонтанні зображення;

·        уміння творчо сприймати світ;

·        творче мислення, креативність;

·        емоційну гармонію;

·        уміння висловлювати свої емоції та почуття.

Крім того, під час заняття ми застосовували й пласотерапію. Пласотерапія – це метод роботи який включає в себе гру із кінетичним піском. Кінетичний пісок має свої особливості. Він «мокрий», тому із нього можна ліпити будь які фігури, які подобається дитині. У процесі будови за допомогою піску діти дуже розслабляються та відкриваються до спілкування. 

Згодом, після закінчення курсу лікування, ми провели ще одну проективну методику, за допомогою якої визначили ефективність застосування методу пісочної анімації та пласотерапії у роботі із дітьми із особливими потребами.

За допомогою методики  «Неіснуюча тварина» ми визначили фактичний рівень тривожності, страхів, та побачили домінуючий емоційний настрій та почуття, які  були на момент закінчення курсу реабілітації у центрі.

 За результатами проведення проективної методики ми виявили, що наприкінці курсу високий рівень тривожності спостерігався лише у 35,5% досліджуваних дітей, середній рівень тривожності мають 28, 5 відсотків, та низький рівень емоційної напруги 36% дітей із синдромом ДЦП.

Нагадуємо, що наше дослідження проводилося у реабілітаційному центрі, а використання пісочної терапії було допоміжним методом при лікуванні дітей із тяжким захворюванням.

Одержані у даній роботі результати дозволяють нам зробити висновок, що такі арт-терапевтичні методи такі як пісочна анімація та пласотерапія, наряду із реабілітаційними процедурами, є досить ефективними для роботи з дітьми із діагнозом ДЦП.

У подальшому ми плануємо розглянути ефективність застосування у роботі з дітьми із особливими потребами й інших методів арт-терапії.