Одна з основних завдань роботи освітніх установ – охорона здоров'я дітей, розвиток їх фізичних здібностей. Збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я вихованців та учнів неможливо у відриві від сім'ї

    Проблема здоров'я дітей сьогодні стоїть настільки гостро, що ми маємо право поставити питання: «Що для нас важливіше — їх фізичний стан чи навчання?» Ще Л. Шопенгауер говорив: «Здоров'я до того переважує всі інші блага, що здоровий жебрак щасливіший хворого короля».

        Нікому не прийде в голову готуватися стати інвалідом самому або готувати до цієї долі рідних. Ніхто, однак, не застрахований від тимчасової або постійної втрати працездатності, від травми, каліцтва, важкого захворювання або нездорової дитини. За статистикою, кожна десята сім'я протягом життя стикається з проблемою інвалідності близької людини. Особливо важко переживаються в родині випадки втрати фізичного або психологічного здоров'я дитиною. Така ситуація для дорослих сприймається, як кризова, як ситуація неможливості. Для батьків відтепер видається неможливим реалізувати внутрішню необхідність забезпечення для дитини повноцінного фізичного і психічного існування, хорошої освіти, необхідного для його віку спілкування з однолітками. Іншими словами, виявляється фрустрирована реалізація батьківського призначення.

      Невміння надати дітям з обмеженими можливостями здоров'я адекватну психологічну підтримку є однією з головних відмінних рис батьків даної категорії. Замість того, щоб заохочувати їх прагнення до змін, вони часто поспішають попередити можливі невдачі, зробити щось не спільно з дітьми, а за них. Замість того, щоб допомогти дітям здійснити нову  дію самостійно, вони дають їм зрозуміти, що це занадто складне й незрозуміле для них , тобто формують, таким чином, низьку самооцінку. Виходить коло, розірвати яке можуть тільки батьки. Але для цього вони повинні  бути вмотивовані на співпрацю з педагогами та психологом. Важливо, щоб батьки зрозуміли, що здоров'я дитини починається зі здоров'я сім'ї, здорового ставлення до життя, що проблеми сім'ї вирішуються тільки тоді, коли батьки беруть на себе відповідальність за їх рішення. Важливо показати сім'ї, що фізичне здоров'я – це відображення психологічного стану, способу життя, образу думок і ставлення до світу. Коли сім'я усвідомлює це вона легко включається в корекційну роботу і активно шукає способи самооздоровлення. Адже будь-яка родина це система. А будь-яка система має тенденцію до стабілізації.

     Серед багатьох проблем, що стоять перед нашим суспільством, в даний час з'явилася гостра необхідність в навчанні батьків правильним способам взаємодії з дітьми, вмінню розпізнавати власні потреби та потреби дитини, враховувати вікові особливості дитини, розуміти причини і наслідки його вчинків, навчитися надавати психологічну підтримку та оволодіти прийомами ефективного взаємодії. Батьки, які прагнуть брати участь у розвитку та навчанні своїх дітей можуть домогтися результатів тільки в тому випадку, якщо їм вдається встановити хороші стосунки зі своєю дитиною.

      Результати досліджень показали, що інвалідність у дітей визначає соціально-психологічну значущість проблеми реабілітації не тільки дитини, але і всієї родини в цілому. Це значне обмеження життєдіяльності, що призводить до соціальної дезадаптації внаслідок порушення розвитку і росту дитини, здібностей до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, призводить, в тому числі, і до проблем в навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності в майбутньому. Що в кінцевому підсумку призводить до закритості сім'ї від суспільства, невміння і часто в небажанні вибратися з кокона хвороби.

       Діти з обмеженими можливостями потребують особливого підходу та особливих форм роботи з ними. Рухове розгальмування у них часто межує з підвищеною стомлюваністю. У таких дітей нерідко бувають головні болі, поганий настрій, розсіяна увага. Вони втомлюються від тривалого навантаження. Позначається і неправильне виховання (гіперопіка), обмеження діяльності спілкування, пов'язані з рухової і мовної недостатністю. Багато дітей  відрізняються підвищеною вразливістю, образливістю, хворобливо реагують на зауваження, чуйно помічають зміни настрою оточуючих, нерідко у них виникають страхи.

        Успіх роботи по реалізації здоров'язберігаючих технологій залежить від багатьох складових, зокрема, від активної участі в цьому процесі дітей, а особливо дітей з особливими потребами; створення здоров'єзбережувальної середовища; високої професійної компетентності і грамотності педагога і батьків. Зрозуміло, робота з батьками повинна носити планомірний характер. Діяльність педагога, спрямована на зміцнення здоров'я дітей, буде мати малий успіх, якщо вона ведеться в аспекті вчитель — діти. У цій роботі необхідні ланки: вчитель — батьки, батьки — діти.

      Ідея скоординувати зусилля дорослих на активізацію суб'єкта виховання давня, але реалізується вона важко, так як нелегко залучити батьків до проблем освітнього середовища.

    Для організації роботи освітнього закладу, спрямованої на збереження і зміцнення здоров'я дітей, необхідна психологічна перебудова педагогів і батьків. Тільки при повному розумінні і підтримці з боку батьків можна досягти поставленої мети.

       Найбільш сприятливим віком для формування корисних звичок є дошкільний  та молодший шкільний вік. У цей період діти значну частину часу проводять в сім'ї, де закладаються основи ставлення до себе і свого здоров'я. Здоровий спосіб життя — це радість в оселі, це запорука щасливого і благополучного життя дітей в гармонії з світом.

    Велика роль у вихованні в дітей потреби бути здоровими, безумовно, відводиться сім'ї. Сім'я — перший інститут, в якому закладаються основи майбутньої здорової особистості. Батьки і педагоги повинні пред'являти дітям єдині обґрунтовані і зрозумілі їм вимоги.

     При виборі напрямку роботи з батьками з питань здоров'язбереження колектив закладу, як показує практика, повинен враховувати: результати соціологічного опитування батьків (якими бачать батьки своїх дітей); наявні умови для психофізичного благополуччя дітей в закладі і сім'ї (при необхідності — їх створення); здійснення співпраці в питаннях оздоровлення; необхідність залучення батьків до роботи педрад і нарад.

       Наше завдання – навчити батьків допомагати дітям долати ці труднощі, стати самостійними і більш впевненими в собі. Крім того, дитячо-батьківські заняття сприяють зміцненню емоційного конакту між батьками і дитиною.

     В даний час відбувається оновлення  освіти. Воно стосується не лише пошуку нових форм роботи з дітьми, але й перегляду існуючої освітньої практики в контексті нової філософії роботи з сім'єю. Дана філософія значно більшою мірою відповідає запитам батьків і спочатку орієнтована на встановлення тісних контактів з родиною, плідна взаємодія з батьками учнів. Батьки, не володіючи в достатній мірі знанням вікових та індивідуальних особливостей розвитку дитини, деколи здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно. Все це, як правило, не приносить позитивних результатів.

       Тому, в даний час, в кожній освітньої організації стоїть завдання щодо створення умов для активної взаємодії з батьками в освітній діяльності, підвищення їх батьківської компетенції. При організації роботи з батьками в нашому  закладі ставиться наступна мета: залучення сім'ї в єдиний освітній простір. Реалізовуємо цю мету через вирішення наступних завдань:

-         встановлення довірливих і партнерських відносин з батьками;

-         надання допомоги у вирішенні конкретних проблем;

-         підвищення компетентності батьків у питаннях розвитку, освіти і виховання дітей.

   У роботі з батьками і дітьми дотримуємося таких рекомендацій:

-         Бачити в кожній дитині унікальну особистість, поважати, розуміти, вірити в неї.

-         Допомагати дітям стати більш впевненими в собі.

-         Доставляти дитині радість спілкування, радість сумісного пізнання, праці, гри.

-         У спілкуванні з дітьми частіше використовувати прохання і заохочення, ніж наказ і покарання.

-         Безумовно приймати дитину – означає любити її просто за те, що вона є.

        Кожні батьки хочуть бачити свою дитину здоровою і щасливою. У дитячому віці організм дитини постійно розвивається і йому потрібна додаткова підтримка. Для цього розроблена система ігрових масажних вправ «Театру зцілювальних дотиків», спрямованих на комплексне оздоровлення дитячого організму і підтримання хорошого тонусу.

      Дитячий масаж унікальний своїми цілющими властивостями. Навіть короткочасний сеанс масажу корисний для роботи життєво важливих органів маленької людини, а особливо дитини з особливими потребами.

     У той же час масаж позитивно впливає на інтелектуальну діяльність дитини. Це відбувається за рахунок сприятливого впливу на нервову систему, що в кінцевому підсумку неминуче пов'язане з роботою мозку, який функціонує завдяки надходженню імпульсів від рецепторів.

      Після масажу відбувається поліпшення кровопостачання і, як наслідок, оптимізується процес обміну речовин в організмі. Крім того, масаж корисний для шкіри: нормалізується шкірне дихання, поліпшується робота залоз зовнішньої секреції.

    Як зацікавити батьків у спільній роботі? Як зробити їх учасниками освітніх відносин? Ми вважаємо, що знайти відповіді на ці питання допоможе впровадження нових нетрадиційних форм співробітництва, спрямованих на організацію індивідуальної роботи з родиною, диференційований підхід до сімей різного типу. В даний час особливою популярністю як у педагогів, так і батьків користуються нетрадиційні форми спілкування. Вони спрямовані на встановлення неформальних контактів, привернення уваги батьків до освітнього закладу. Батьки краще пізнають свою дитину, оскільки бачать його в іншій, новій для себе обстановці, зближуються з педагогами. Нетрадиційні форми роботи з батьками можна розділити на:  інформаційно – аналітичні, пізнавальні, наочно – інформаційні,позакласні.

      Інформаційно-аналітичні форми спрямовані на виявлення інтересів, з'ясування освітніх потреб батьків, для узгодження виховних впливів на дитину. До нетрадиційних інформаційно – аналітичним формам ставляться: анкетування, «Батьківська пошта». В закладі проводяться різні види анкетування. Наприклад, «Співпраця  школи і сім'ї», «Здоров'я дитини в умовах навчального закладу і сім'ї», «Що ви знаєте про масаж» і т. д. На основі зібраних даних аналізуємо особливості структури родинних зв'язків кожної дитини, специфіку сім'ї та сімейного виховання школяра, виробляємо тактику спілкування з кожними батьками, визначаємо протипоказання масажу. Наступна форма - «Батьківська пошта». Батьківська пошта - це зроблена поштова скринька, куди батьки кладуть записки зі своїми проблемами, ідеями, пропозиціями, питаннями на будь-яку тему. Ці питання висвітлюються на батьківських зборах або засіданнях батьківського клубу, або у вигляді консультацій як в письмовій, так і в усній індивідуальній формі. Така форма роботи дозволяє батькам ділитися своїми думками і ефективна, коли брак часу заважає зустрітися особисто. Використання інформаційно-аналітичних форм допомагає краще орієнтуватися в педагогічних потребах кожної сім'ї, враховувати її індивідуальні особливості, вчасно надати допомогу у вирішенні конкретної проблеми. 

Пізнавальні форми роботи з батьками – спрямовані на збагачення батьків знаннями в питані  здоровязберігаючих технологій, зокрема, масажу. До нетрадиційних пізнавальним форм відносяться: батьківські збори з використанням активних форм, семінари – практикуми, сімейні клуби. 

     Батьківські збори, завжди були і залишаються однією з головних форм роботи з батьками. На відміну від інших форм, вони є обов'язковими для відвідування. Для підвищення інтересу батьків, збільшення відвідуваності на батьківських зборах використовуємо такі активні форми як вікторини, кросворди, круглий стіл, перегляд відеозаписів з життя дітей у навчальному закладі та відкритий відео зал  «Уроки для батьків».

     У проведенні «Круглих столів» реалізується принцип партнерства, діалогу. Спілкування відбувається в невимушеній формі з обговоренням актуальних проблем дітей. Вікторини та кросворди допомагають уточнити знання батьків з теми. Вони не тільки активізують, але і добре підвищують їх компетентність у багатьох питаннях. 

   «Семінари – практикуми» Це ефективна форма роботи з батьками, на якій відбувається обігрування або розв'язання проблемних ситуацій. Наприклад, дану форму використовуємо для підвищення компетентності батьків у питаннях оздоровлення дітей. Мета семінару - практикуму: навчання батьків принципам оздоровчих технологій. Семінар – практикум складається з двох частин: теоретичної та практичної. Теоретична частина включає в себе знайомство батьків з оздоровчими заходами, проведеними в класі; основами оздоровчих технологій; з сучасною літературою, яка висвітлює питання оздоровлення. На семінар – практикум з виступами часто запрошуються старша медсестра,лікар. У практичній частині відбувається навчання батьків: - різних видів масажу: масаж з їжачками, масаж обличчя, вух та інших частин тіла, - методикою проведення дихальної гімнастики. Проведена робота з батьками дозволяє займатися оздоровленням дітей не тільки взакладі, але і в домашніх умовах. Батьки знають методику виконання різних масажів і можуть разом з дітьми виконувати їх вдома.

      Наочно – інформаційні форми роботи, спрямовані на ознайомлення батьків з роботою закладу, особливостями розвитку і виховання, про форми і методи роботи зшколярами. До нетрадиційних наочно-інформаційних форм відносяться: дні відкритих дверей, фотовиставки, виставки творчості дітей і батьків. З цих форм особливою популярністю користуються «Дні відкритих дверей». В цей день батьки мають можливість бути присутніми на всіх уроках протягом дня. Це дозволяє їм побачити і порівняти досягнення своєї дитини з іншими дітьми, оцінити його освітній рівень. Також для батьків в цей день обов'язково проводимо дегустацію страв, що входять в раціон дітей (напої, омлети, запіканки) і консультації фахівців (директора, медсестри, завідувача господарством) з питань, що входять в їх компетенцію. Після проведення Дня відкритих дверей завжди відчувається більше розуміння і вдячність з боку батьків.

     На сьогоднішній день можна сказати, що використання різноманітних форм роботи дало певні результати: багато батьки стали активними учасниками не лише в справах класу, але і навчального закладу. У ході роботи з батьками ми ще раз переконалися, що головне, щоб підхід до роботи не носив формальний характер. Педагоги повинні враховувати думки і бажання батьків, їх здібності та можливості, знаходити до кожної сім'ї індивідуальний підхід. Тому ми не зупиняюся на досягнутому, продовжуємо шукати нові шляхи співпраці з батьками. Адже у нас з ними одна мета – виховання здорової, активної дитини, розвиненоної у всіх відносинах.